Антонівка звичайна (Антонівка, Антонівське яблуко, Духовоє) —
російський сорт народної селекції, почав поширюватися з Курської
губернії у другій половині XIX століття. Дуже поширений у промислових і
аматорських садах Полісся та Лісостепу. Районований у цих зонах з 1928
року.
Дерево сильноросле, з широкоокруглою середньозагущеною кроною, яку
створюють міцні скелетні гілки, що відходять від стовбура під тупим
кутом (60—85°). Пробуджуваність бруньок висока, пагоноутворювальна
здатність середня. Плодоносить переважно на кільчатках та списиках.
Зимостійкість висока. Сприйнятливість до парші та борошнистої роси нижча за середню, до плодової гнилі — середня.
Цвіте у середньоранні строки, дуже рясно. Життєздатність пилку середня
(38—57%). Зав'язування плодів від вільного запилення — 6— 22%. Кращі
запилювачі: Алкмене, Бойкен, Кальвіль сніговий, Пепінка золотиста,
Ренет курський золотий, Уелсі.
У плодоношення вступає на шостий—сьомий рік після садіння на
сильнорослій підщепі та четвертий — на середньорослій. Плодоносить
періодично. Урожайність дуже висока: 8—9-річні дерева на MM 106
формують по 30—48 кг, 12—14-річні — по 60—130 кг плодів.
Плоди середні та вище середнього розміру (130—180 г), середньої
одномірності, сплющено-округлі, зі згладженими гранями та ребрами на
верхівці, зеленувато-жовті, із слабким сизим нальотом. Шкірочка
середньої товщини та щільності, еластична, гладенька, злегка
масляниста. М’якуш жовтувато-білий, середньої щільності, ніжний,
соковитий, ароматний, приємного солодкувато-кислого смаку (3,8—4,1
бала).
Знімна стиглість настає наприкінці серпня (Лісостеп) — на початку
вересня (Полісся), споживча — у середині вересня. У звичайному сховищі
плоди зберігаються 1—1,5, в холодильнику — 2—3 місяці.
Транспортабельність середня. Використовують у свіжому вигляді, для
виробництва соків, виноматеріалів, пюре, варення, мармеладу,
сухофруктів, мочіння та для домашньої переробки.