ОвочЪ і ФруктЪ^тм

Старый отечественный сорт (происходит из Прибалтики), один из самых распространенных сортов раннелетнего срока созревания. Отличается сравнительно высокой приспособленностью к условиям выращивания и неприхотливостью к почвенным условиям.

В первые годы после посадки дерево быстро растет, в пору плодоношения вступает на 4-5-й год. В обычных садах одно взрослое дерево дает 150-200 кг плодов. Плоды среднего размера (100-110 г). На старых деревьях - более мелкие, округло-конической формы, зеленовато-белой окраски. Мякоть белая, сочная, кисло-сладкого вкуса. Созревают плоды в третьей декаде июля, начале августа. После съёма могут храниться 10-15 дней, затем их вкус ухудшается. Крона взрослых деревьев не загущается, но требует регулярной обрезки, так как плоды сильно мельчают, а плодоношение становится резко периодичным. взрослые деревья среднего размера поражаются паршой и мучнистой росой. К недостаткам сорта следует отнести: периодичность плодоношения, низкую транспортабельность, неодновременное созревание плодов и их предуборочное осыпание.

Папіровка (Алебастрове, Налив білий прибалтійський, Кальвіль білий королівський) — прибалтійський сорт народної селекції. Поширений на Поліссі та в Лісостепу. Основний сорт ранньо-літнього строку достигання як у промислових насадженнях, так і в аматорських садах.
Дерево середньоросле. В молодому віці росте інтенсивно й утворює овальну крону. У плодоносних дерев крона широкоовальна або округла, негуста. Скелетні гілки середньої міцності відходять від стовбура під кутом 40—60°. Пробуджуваність бруньок середня, пагоутворювальна здатність середня. Плодоносить переважно на кільчатках.
Зимо- та морозостійкість високі. Стійкість до парші та борошнистої роси середня.
Цвіте в середні строки. Життєздатність пилку середня (22—55%). Сорт самобезплідний. Кращі запилювачі: Квінті, Антонівка звичайна, Жорж Кав, Конфетне, Джеймс Грів, Уелсі, Макінтош, що забезпечують зав’язування плодів у межах 24-37%.
Швидкоплідний. У плодоношення вступає на третій – четвертий рік після садіння. 3 віком інтенсивно нарощує врожайність і плодоносить рясно; 10-12-річні дерева формують по 50—75 кг плодів. З роками перенавантажується урожаєм, плодоношення стає періодичним.
Плоди середніх розмірів (110—140 г) і середньої одномірності, сплющено-округлоконічні, зеленувато-жовті з густим восковим нальотом і численними великими підшкірними цитатами. Шкірочка тонка, гладенька, суха. М’якуш білий, нещільний, ніжний, великозернистий, соковитий, доброго кисло-солодкого смаку (4,0—4.2 бала). У перестиглих плодів стає сухуватим, розсипчастим, буруватого відтінку, посереднього смаку.
Знімна й споживча стиглість настають у другій — третій декадах липня. Плоди достигають неодночасно. Зберігаються 2—3 тижні. Транспортабельність невисока. Використовують у свіжому вигляді, на виробництво сухих порошків, компотів.

Пепин литовский (Пепинка литовская, Глогеровка, Сарепка, Пепинка) — старинный прибалтийский сорт. Деревья небольшие с пониклыми ветвями. Плоды средние, с годами мельчают, светло-желтой окраски с алым румянцем. Мякоть нежная, хорошего вкуса. Плоды хранятся до ноября, используются для мочения, приготовления соков, компотов.

Опылители: Боровинка, Папировка, Ренет Симиренко, Кальвиль снежный, Мелба, Мекинтош, Антоновка обыкновенная, Штрейфлинг, Россошанское золотое, Россошанское полосатое.

Районирован в Волгоградской области и Калмыкии.

Пепин лондонский (Кальвиль королевский) — старинный английский зимний сорт. Плоды среднего размера, тяжелые, с пятью выпуклыми ребрами, плоско-округлые, кожица лимонно-желтая, иногда с небольшим румянцем. Мякоть плотная. Плоды хорошо хранятся. Деревья неустойчивы к парше.

Опылители: Ренет Симиренко, Джонатан, Кальвиль снежный, Мекинтош, Бойкен, Делишес, Папировка.

Плоды средней величины, овально-конические, слабо-ребристые. Окраска оранжево-желтая, покровная- в виде темно-красных полос, часто сливающийся в интенсивно сплошной румянец по оранжевому фону плода. Мякоть кремово-желтой окраски, хорошего кисло-сладкого вкуса. Хранится до февраля - марта.

Дерево умеренного роста. Плоды небольшие, красивые, с небольшим карминовым румянцем. Мякоть желтовато-белая. нежная, сочная, хорошего вкуса. В плодах содержится 10,90% Сахаров, 0,56% кислот, аскорбиновой кислоты — 89 мг%, созревают в конце августа—начале сентября. Дерево очень рано вступает в пору плодоношения, влаголюбиво, требует сильной обрезки.

Пепінка золотиста — сорт української селекції. Виведений на Млїівській дослідній станції садівництва від схрещування в 1928 році сортів Пепінка литовська і Ренет Баумана. З 1971 року районований у всіх грунтово-кліматичних зонах України, але найбільше поширений на Поліссі та в Лісостепу.
Дерево середньоросле, з широкоокруглою середньозагущеною кроною, створеною міцними скелетними гілками, що відходять від стовбура під кутом 50—90°. Пробуджуваність бруньок та пагоноутворювальна здатність середні. Плодоносить на кільчатках, списиках, плодових прутиках, однорічних приростах.
Зимостійкість висока. Стійкість до грибних захворювань вища за середню.
Цвіте в ранні строки, дуже рясно й дружно. Життєздатність пилку середня — 41—59%. Зав'язування плодів від вільного запилення —12— 21%, від кращих запилювачів (Антонівка звичайна. Айдаред, Кальвіль сніговий, Рубінове Дуки, Спартан) —12—37%.
У плодоношення вступає рано, на третій рік росту в саду на ММ106. Плодоносить дуже рясно й стабільно за роками. У молодому віці швидко нарощує врожай. На Поліссі 5—8-річні дерева формують по 30—45 кг, 10—13-річні — по 80—120 кг плодів.
Плоди середні та більші за середні (140—180 г), середньої одномірності, кулясті або широкоокруглоконічні, зеленувато-жовті, зі світло-червоним розмитим рум'янком на сонячному боці, з ледь помітними зеленувато-сірими підшкірними цяточками. Шкірочка дуже тонка, гладенька, блискуча, масляниста. М'якуш білий, дуже ніжний, соковитий, дрібнозернистий, доброго кисло-солодкого смаку (4,1—4,3 бала).
Знімна стиглість настає в другій декаді вересня, споживча — в жовтні. У звичайному сховищі плоди зберігаються 1—1,5, в холодильнику — до 4 місяців. Транспортабельність середня. Використовують свіжими, для мочіння, виготовлення пюре, варення, джемів.

Пінова (Pinova) — сорт, отриманий у Німеччині у 1986 році за схрещування сортів Клівія і Голден Делішес.
Дерево середньоросле, з широкопірамідальною середньозагущеною кроною, доволі морозостійкі, високостійке до парші та борошнистої роси. Сприйнятливість до бактеріального опіку середня (Faby R, 1994).
Цвіте в середньопізній строк. Диплоїд. Добре запилюється пилком сортів Ельстар, Гала, Глостер, Голден Делішес, Айдаред, Мелроуз, Чемпіон.
У плодоношення вступає рано — на другий рік росту в саду. Плодоносить щорічно й рясно. Схильний до надмірного зав'язування плодів і перевантаження урожаєм. На проріджування зав'язі та літнє обрізування реагує збільшенням розмірів і поліпшенням забарвлення яблук.
Плоди вище середнього розміру, одномірні, округло-конусоподібні, з доволі вузькою верхівкою, зеленувато-жовті, з оранжево-червоним штрихувато-розмитим рум'янком, що вкриває 60—70% поверхні. Шкірочка тонка, але щільна, гладенька, слабоблискуча м'якуш жовтий, дуже щільний, ламкий, соковитий, з приємним ароматом, відмінного кислувато-солодкого смаку.
Знімна стиглість настає наприкінці вересня — на початку жовтня. Достиглі плоди не осипаються. При недбалому збиранні на них можуть з'явитися вмятини від пальців, що знижує товарність. У холодильнику плоди зберігаються близько восьми місяців, не зазнаючи фізіологічних змін. До закінчення зберігання не втрачають соковитості, консистенції м'якуша і в'януть менше, ніж яблука Голден Делішеса.
Садівники Європи називають Пінову сортом XXI ст. І віщують йому довге життя, оскільки він переважає популярні нині сорти за стійкістю до хвороб, швидкоплідністю та врожайністю.
В Україні Пінова випробовується зовсім недавно. Результати вивчення засвідчують, що в південному Поліссі її плоди достигають наприкінці вересня. За зовнішнім виглядом і масою вони типові для цього сорту. В холодильнику зберігаються до травня, не в'янучи, не втрачаючи смаку і консистенції м'якуша. Останні показники на дегустаціях було оцінено на 4,6—4,9 бала.
Пінова заслуговує на увагу українських садівників. Вже нині слід почати виробниче відрощування цього сорту в зонах районування Голден Делішеса.

Прима — сорт американської селекції, отриманий від схрещування сіянців 14—510 (F2 26829–2–2 х Голден Делішес) і NY 123249. Випробовується в дослідних насадженнях наукових установ та у промислових садах по всій території України. У1991 році районований у степовій зоні.
Дерево сильноросле, з широкоокруглою доволі густою кроною. Скелетні гілки відходять від стовбура майже під прямим кутом. Пробуджуваність бруньок середня, пагоноутворювальна здатність середня. Плодоносить на кільчатках, списиках, плодових прутиках та однорічному прирості.
Недостатньо зимостійкий для успішної культури в умовах Полісся. Для Лісостепу і Степу зимостійкість достатня.
Імунний проти парші, високостійкий до борошнистої роси.
Цвіте в ранні строки. Життєздатність пилку — 25—56%. Зав'язування плодів від вільного запилення — 7—43%. Кращі запилювачі: Пріам, ВМ 41497, Делічія, Алкмене, Самобезплідний.
Швидкоплідний сорт. На середньорослій підщепі вступає у плодоношення на третій рік після садіння й інтенсивно нарощує урожайність, яка вже з шостого року перевищує 40 кг. У 12-річному віці кожне дерево формує по 100—157 кг плодів, але плодоношення стає періодичним.
Плоди більші середнього розміру (150—180 г), порівняно одномірні, сплющено-округлі, з ребристою верхівкою, жовті, з кармінно-червоним смугасто-розмитим рум'янком на більшій частині поверхні. Шкірочка тонка, еластична, ніжна, блискуча. М'якуш кремовий, середньощільний, соковитий, ніжний кисло-солодкого смаку (4—4,2 бала).
Знімна й споживча стиглість настає у третій декаді серпня. У звичайному сховищі плоди зберігаються до одного місяця, в холодильнику — 2—3. Під час зберігання можуть уражуватися гіркою підшкірковою плямистістю. Транспортабельність висока. Використовуються у свіжому вигляді, на виготовлення соків.

Период созревания: 3-я декада августа - начало сентября. Фрукт: от среднего до крупного размера, с округлой или конически-округлой формой. Кожица довольно жесткая, слегка маслянистая, с с желто-зеленым фоном, покрытым интенсивным красным слоем, который занимает 50-80% поверхности плода. Мякоть бело-кремового цвета, жесткая, хрустящая, сочная, с приятным кисло-сладким вкусом. Фрукты устойчивы к внешнему воздействию и транспортировке, могут храниться 30-45 дней, могут использоваться для промышленной переработки.

Сорт виведений в інституті садівництва УААН (м.Київ) від схрещування у 1971 році сортів Джонатан і Грінслівз. У 2000 році введений до Реєстру сортів рослин України, його рекомендовано вирощувати на Поліссі та в Лісостепу.
Дерево середньоросле з широкоокруглою середньозагущеною кроною. Скелетні гілки відходять від стовбуру під широким кутом (55—90°). Пробуджуваність бруньок вища за середню, пагоноутворювальна здатність середня. Плодоносить на кільчатках, списиках, плодових прутиках. Зимостійкість висока, стійкість до парші та борошнистої роси середня. Цвіте в середні строки, інтенсивно. Життєздатність пилку доволі висока (53—72%). Зав’язування плодів від вільного запилення — 8—17%. Кращі запилювачі: Айдаред, Аскольда, Рубінове Дуки, Спартан.
У плодоношення на середньорослій підщепі вступає на третій—четвертий рік після садіння. Урожаї нарощує швидко: 6-8-річні дерева формують по 20—30КГ, 10—12-річні — по 50^90 кг плодів. Плодоносить стабільно.
Плоди середнього та більше середнього розміру (125—175 г), середньої одномірностіі сплющено-конінні, трохи асиметричні, жовті, з тьмяно-червоним штрихувато-розмитим рум'янком на всій поверхні та великими жовтими злегка опробковілими, підшкірними цяточками. Шкірочка середньої товщини, щільна, суха, злегка оржавлена. М'якуш жовтувато-світло-кремовий, щільний, ламкий, соковитий, ароматний, гармонійного кисло-солодкого змаку (4,4-4,5 бала).
Знімна стиглість настає наприкінці вересня, споживча — у січні. Узвичайному сховищі плоди зберігаються до лютого—березня, у холодильнику — до травня. Транспортабельність висока. Використовують свіжими та на виготовлення марочних соків.

Красноплодный клон сорта делишес. Плоды крупные. Мякоть сочная, твердая, крупнозернистая, хорошего вкуса.

Плоды  крупные, плоско-округлые, широко-конические, слабо-ребристые. Основная окраска светло - зеленая с размытым кирпично-красным румянцем, покрывающим одну треть плода. Мякоть белая, мелкозернистая, сладкая, слабо душистая, пряная. Вкус - чисто сладкий. Хранятся до марта.

Период созревания: яблоки созревают и собираются в 3-й декаде сентября - начале октября. Фрукт от среднего до крупного размера, варьирующейся асимметричной формы от конически-округлой до приплюснутой, с гладкой поверхностью. Кожица средней толщины, слегка маслянистая, зеленого цвета при сборе урожая и желто-зеленоватого после хранения, покрыта восковым налетом. Мякоть зеленого цвета при сборе урожая, жесткая, хрустящая, сочная, терпко-сладкая, а после хранения - желтовато-белая, нежная, сладкая, слегка кисловатая, с очень хорошим вкусом и приятным специфическим ароматом. Фрукты сравнительно устойчивы к внешнему воздействию и транспортировке. Хранятся 180-220 дней и употребляются по большей части в свежем виде.

Ренет Симиренка (Зелений Ренет Скмиренка, Ренет Філіберга) — сорт невідомого находження виявлений П.Симиренком у 60-ті роки XIX ст. у старих садках поблизу села Млієве і названий на честь його батька П.Ф. Симиренка. Широко поширений у всіх зонах України, районований з 1928 року. Найкраще вдається у західному Лісостепу та в степовій зоні України.
Нині відроджується популярність цього сорту. Збільшується виробництво садивного матеріалу, розширюються площі молодих садів, зайнятих ним у Криму, Степу та Лісостепу.
Дерево середньоросле з широкоокруглою, доволі густою кроною. Міцні нижні скелетні гілки відходять від стовбура під кутом 55—70°, верхні — майже під прямим. Пробуджуваність бруньок вища за середню, пагоноутворювальна здатність висока. Плодоносить на кільчатках та списиках, плодових прутках.
Зимостійкість середня, посухостійкість висока. Стійкість до парші та борошнистої роси нижча за середню.
Цвіте в середньопізні строки. Диплоїд. Практично самобезплідний сорт. Кращі запилювачі: Айдаред, Голден Делішес, Антонівка кам'яничка. Антонівка звичайна, Кальвіль сніговий, Кальвіль донецький.
Швидкоплідний сорт. На сильнорослій підщепі вступає у плодоношення на четвертий рік після садіння, на середньорослій — на третій. Швидко нарощує врожаї: 7—8-річні дерева формують по 12—15 кг, 10— 13-річні — до 100 кг плодів. З віком за перевантаження дерева плодоносять періодично.
Плоди середніх та більші середніх розмірів (140—190 г), одномірні, округло-конічні, дещо асиметричні, зелені, з численними світлими, доволі великими підшкірними цяточками. До закінчення зберігання стають жовтувато-зеленими. Шкірочка товста, дуже щільна, еластична, гладенька, блискуча, слабомасляниста. М'якуш білий, з зеленуватим відтінком, посеред періоду зберігання — світло-кремовий, щільний, дуже соковитий, ароматний, відмінного гармонійного смаку (4,5—4,6 бала).
Знімна стиглість настає наприкінці вересня — на початку жовтня, споживча — наприкінці грудня. У холодильнику зберігаються 7—8місяців, не в'янучи. Під час зберігання можуть спухати і уражуватися побурінням шкірочки та м'якуша. Транспортабельність висока. Використовують переважно у свіжому вигляді, а також для виробництва марочних соків. Сік з плодів цього сорту є також добрим матеріалом для виготовлення столових вин.
До недавнього часу був одним з основних зимових сортів. Дерево середнього розміру. Плоди середньої величини, соковиті, відмінного смаку з гармонійним поєднанням цукру і кислоти. Знімна прілість настає в першій половині жовтня. Добре що зберігаються до березня. Дерево рано вступає в пору плодоносіння, урожайне. Сорт недостатньо зимостійкий. Сильно приголомшується паршею.

До недавнего времени был одним из основных зимних сортов. Дерево среднего размера. Плоды средней величины, сочные, отличного вкуса с гармоническим сочетанием сахара и кислоты. Съемная прелость наступает в первой половине октября. Хорошо хранящиеся до марта. Дерево рано вступает в пору плодоношения, урожайное. Сорт недостаточно зимостойкий. Сильно поражается паршой.

Ренет Черненко — позднезимний сорт. Получен в Центральной генетической лаборатории И. В. Мичурина. Деревья урожайные, сильнорослые, высокоустойчивые к парше. Плоды среднего и крупного размера, соломенно-желтого цвета без покровной окраски, хорошо хранятся.

Районирован в Тамбовской, Ленинградской, Нижегородской, Тульской областях.

Происхождение: Мутация сорта Розе Делишес который обнаружен в 1915 году в США

Характерны черты плода:  Плод крупный до оченъ крупный колокообразной конусной формы

Цвет: Красного цвета

Вкус: Сладковато вкуса характерного агромата

Время созревания: Вторая половине сентября

Время хранения: С сентября до мая

Плоды очень крупные (масса 200г.г - 340г.), округло-конические, гладкие. Окраска светло-зеленая, покровная в виде, карминово-красных широких полос. Мякоть слегка зеленоватая, легко-зернистая, сочная, тающая, очень сладкая, с небольшой кислинкой и сильным ароматом. Созревают в сентабре. Хранятся до февраля.

Россошанское полосатое — зимний или позднеосенний сорт. Получен на Россошанской опытной станции. Деревья средней мощности, крона негустая, округлой формы, при урожае ветви сильно изгибаются. Плоды крупные, до 300—400 г, хорошо держатся на дереве, лежат до января. Кожица зеленоватая, с яркой, почти сплошной красной полосатостью, иногда сливающейся в темно-красный румянец. Мякоть зеленоватая, мелкозернистая, сочная, кисло-сладкая, приятного вкуса.

Опылители: Уэлси, Пепинка литовская, Осеннее полосатое.

Районирован в Белгородской, Астраханской, Саратовской, Волгоградской и Воронежской областях.