ОвочЪ і ФруктЪ^тм

Довольно распространенный сорт из-за высокой урожайности и душистых кисловато-сладких плодов. Несмотря на твердость яблок, лежат они плохо, поэтому для хранения непригодны. Боровинка начинает плодоносить поздно – на 6 год, и трудно найти более устойчивого к зимним морозам и атакам вредителей дерева. Парша боровинку практически не трогает, поэтому яблоки не имеют изъянов.

Сорт народной селекции. Дерево умеренного роста.
Плоды средней величины с красным полосатым румянцем, кисло-сладкого вкуса. Дерево вступает в плодононошение на 5-6-й год.
Урожайность высокая, зимостойкий, лежкость плодов непродолжительная.
Сравнительно устойчив к парше, транспортабелен.

Вагнер — американский старинный сорт зимнего срока созревания. Деревья среднезимостойкие — подмерзают в суровые зимы в условиях юга Украины, начинают плодоносить на 4—5-й год. Сорт ценится за скороплодность, слаборослость (спуровыи) и высокое качество плодов. Плоды вышесредней величины, плоско-округлые, светло-желтые с полосатым румянцем.

Опылители: Джонатан, Голден делишес, Кальвиль снежный, Ренет Симиренко.

Районирован в Ставропольском и Краснодарском краях, Северной Осетии и Чечне, Ингушетии.

Период созревания: созревание фруктов происходит в 3-й декаде сентября – начале октября. Фрукт: среднего размера, округло-приплюснутой формы, с гладкой поверхностью. Кожица тонкая, жесткая, маслянистая, от светло-зеленого до зеленовато-желтого цвета, покрыта заметным восковым налетом. Цвет – от красного до малинового, насыщенный и привлекательный, занимающий более 60% поверхности фрукта. Мякоть бело-желтоватого цвета, нежная, хрустящая, сочная, сладкая, умеренно кисловатая, с превосходным вкусом и с приятным ароматом. Яблоки устойчивы к внешнему воздействию и транспортировке, могут храниться 190-210 и более дней. Употребляются в свежем виде, также рекомендуются и для промышленной переработки.

Ветеран — позднезимний сорт интенсивного типа. Выведен на Орловской зональной плодово-ягодной опытной станции. Деревья среднерослые, зимостойкие, урожайные, устойчивые к грибным болезням. Плоды крупные, плоско-округлой формы, нарядные: нежный румянец покрывает большую часть плода в виде полосок, штрихов и размытых пятен.

Районирован в Центрально-Черноземном, Северо-Западном и на юге Центрального района.

Плоды выше средних или крупные (масса 115г. - 135г.), округло - конические, слабо-ребристые, зеленовато-желтые, при созревании светло-кремовые с размытыми розово-красными полосами и точками. Мякоть белая, мелкозернистая, нежная, довольно сочная, кисло-сладкого, столово-десертного отличного вкуса. Хранится до марта-апреля.

Ось уже 35 років широко вирощують у багатьох країнах сорт Гала (Gala) та його численні мутанти.
Сорт Гала отримано в 1957 році у Новій Зеландії селекціонером Дж. X. Кіддом в результаті схрещування Кідс Оранж Реда і Голден Делішеса. Перші сади нового сорту було закладено у 1965 році на його батьківщині, а вже через деякий час з'явились у Бразилії, Канаді, США, Європі. Сорт привернув увагу садівників, насамперед, раннім вступом у плодоношення, високою та регулярною врожайністю, відмінним смаком плодів, які, однак, середніх або нижче середніх розмірів, а їх покривне забарвлення недостатньо яскраве — оранжево-червоний плямисто-смугастий рум'янок майже по всій поверхні.
Зовнішній вигляд яблук викликав побоювання, що покупець, звиклий до великих яскраво-червоних плодів, залишить поза увагою новий сорт. Ситуація швидко змінилася на користь Гали, коли з'явились її яскраво забарвлені мутанти.
У дослідних насадженнях України Гала випробовується з середини 70-х років минулого століття, з 1993 року районований у степовій зоні. У промислових садах поки що займає незначне місце. Його клон Гала Маст перспективний для західного Лісостепу, Степу та Криму.
Дерево середньоросле, з широкоовальною негустою кроною. Скелетні гілки середньої міцності відходять від стовбура під кутом 45—75°, кінці їх спрямовані догори.
Плодоносить на кільчатках, плодових прутиках, верхівках однорічних приростів Зимостійкість і стійкість до парші середня, до борошнистої роси висока. Водночас сорт дуже сприйнятливий до європейського раку.
Цвіте в середньопізні строки. Диплоїд. Життєздатність пилку добра (73—89%), Кращі запилювачі: Катя, Джеймс Грів, Ельстар.
У плодоношення вступає на шостий—сьомий рік після садіння на сильнорослій підщепі і на третій-четвертий — на карликовій. У молодих дерев урожайність помірна й щорічна, дорослі формують по 55— 80 кг плодів, Сорт схильний до перевантаження врожаєм, при цьому плоди формуються дрібні.
Плоди середніх розмірів (115—145 г), досить одномірні, округлі або оругло-зрізано-конічні зі слабкою ребристістю на верхівці, жовті зі смугасторозмитим оранжево-червоним рум'янком на більшій частині поверхні. Шкірочка тонка, щільна, суха. М'якуш світло-жовтий, щільний, соковитий, ламкий, відмінного кислувато-солодкого смаку (4,6 бала).
Знімна стиглість настає в другій декаді вересня, споживча — в листопаді. У сховищі з природним охолодженням плоди зберігаються 2—2,5, в холодильнику — 5—6місяців. Транспортабельність середня. Використовують у свіжому вигляді та на виробництво соків.

Происхождение: Германия Вознник в 1951 году скрещением сортов Глокенапфел и Ричаред а  производстве с 1969 года

Характерны черты плода:  Плод крупный до оченъ крупный подрубленно конусной формы

Цвет: Основные светло зелёный а дополнителъный соврешенно красный

Вкус: Сладковато кисловатый вкус

Время созревания: Во второй половине сентяабря

Время хранения: С сентября до конца марта

Плоды выше средней величины (масса 130г.), овально - конической формы. Окраска зеленовато-желтая с тусклым румянцем. Мякоть светло-зеленая, плотная и сочная, кисло-сладкого отличного вкуса. Хранятся до мая.

Голден Делішес (Golden Delicious) належить до тих небагатьох сортів-довгожителів, на які не поширюються віяння моди.. Уже близько 100 років його вирощують на всіх континентах, і він продовжує відігравати одну з провідних ролей у світовому виробництві яблук та в селекції цієї культури. У багатьох країнах він залишається сортом № 1 (Італія, Франція). Голден Делішес — сорт американського походження, відібраний у 1390 році у Східній Вірджинії А.Х. Моллінгсом із сіянців невідомого походження. Його давно вирощують і в Україні, переважно в Криму, степовій зоні та західному Лісостепу, де він виявляє всі свої позитивні якості і рік у рік радує виробників високими урожаями, а покупців — гарними смачними плодами, що довго зберігаються і які використовують не тільки для споживання свіжими, а й для переробки.
Його дерево сильноросле, з широкоовальною або округлою середньозагущеною кроною. Середньорозвинуті скелетні гілки відходять від стовбура майже під прямим кутому Пробуджуваність бруньок середня, пагоноутворювальна здатність середня. Плодоносить на кільчатках, списиках, плодових прутиках, однорічних приростах.
Зимостійкість нижча за середню, стійкість до парші та борошнистої роси середня. Сорт вибагливий до тепла, сонячної, радіації, рівня агротехніки.
Цвіте в пізні строки, довго. Формує пилок середньої або високої життєздатності — 42—76%. Зав'язування плодів від вільного запилення високе — 9-27%. Кращі запилювачі: Айдаред, Ельстар, Глостер, Мелроуз.
Сорт швидкоплідний, високоврожайний. У плодоношення на середньорослій підщепі вступає на третій—четвертий рік після садіння, на карликовій — на другий—третій. Плодоносить стабільно. Урожайність нарощує швидко. В умовах Криму у 8—10-річних дерев на карликовій підщепі вона сягає 35—50 кг (28—63 т/га), на середньорослій — 45—60 кг (37—50 т/га), На Поділлі насадження цього сорту на середньорослій підщепі в 10—14-річному віці дають до 34 т плодів а гектара.
Плоди середнього та більше за середній розміру (120—190 г), середньої одномірності, видовжено-округло-конічні, зеленувато-жовті, з великими опробковілими світло-коричневими сочевичками, іноді з незначним оранжевим рум'янком та іржавою сіткою. Шкірочка середньої товщини, щільна, еластична, гладенька, суха. М'якуш жовтувато-кремовий, щільний, дрібнозернистий, соковитий, ароматний відмінного кислувато-солодкого смаку (4,5—4,6 бала).
Знімна стиглість настає наприкінці вересня, споживча — у січні. У сховищі плоди зберігаються до березня, у холодильнику — до травня. Транспортабельність висока. Використовують переважно у свіжому вигляді та на виготовлення сухих порошків.

Происхождение: Австралия обнаружен как стихийный посёв неизвестных родителей  

Характерны черты плода:  Плод крупный кругловатый заступисто конусной формы

Цвет: Ярко зёлоный

Вкус: Кислый немного ароматный

Время созревания: Во второй половине октобря

Время хранения: С сентября до мая

Делічія — сорт американської селекції. Проходить виробниче випробування на Поліссі та в Лісостепу України.
Дерева середньоросле, з широкоовальною кроною в молодому віці і округлою, компактною, негустою —у плодоносному. Скелетні гілки відходять від стовбура під кутом 60—85°. Пробуджуваність бруньок середня, пагоноутворювальна здатність висока. Плодоносить переважно на кільчатках, списиках і плодових прутиках.
Зимостійкість, стійкість до парші, борошнистої роси та бурої плямистості висока, плодової гнилі — середня.
Щорічно на деревах формується надмірна кількість генеративних бруньок. Цвіте в ранні строки дуже інтенсивно (4—5 балів). Зав'язування плодів помірне (9—12%). Редукція незапилених недорозвинутих квіток, зайвої зав'язі відбувається дуже дружно протягом перших двох тижнів після закінчення цвітіння. Кращі запилювачі: Антонівка звичайна (27,3%), Джеймс Грів (21,3%), Слава переможцям (19,4%), Жовтневе Дуки(12,1%).
Сорт відзначається швидкоплідністю і стабільністю плодоношення. На четвертий рік після садіння врожайність дерев на середньорослій підщепі становить 5—7, п'ятий —12, а в 10-річному віці — 45—53 кг з дерева.
Плоди більші за середні (150—190 г), середньої одномірності, зеленувато-жовті з темно-червоним розмито-смугастим рум'янком на більшій частині поверхні, де небагато дрібних, ледь помітних підшкірних пяточок. Шкірочка тонка, середньої міцності, гладенька, блискуча. М'якуш білий, окремими роками рожевуввто-білий дрібнозернистий, середньої щільності, соковитий, відмінного кисло-солодкого смаку (4,7—4,8 бала).
Знімна й споживча стиглість настає в першій декаді вересня. В холодильнику плоди зберігаються 1,5—2,5 місяця. При зберіганні можливе спухання. Транспортабельність добра. Використовують у свіжому вигляді, на виготовлення соків.

У нових насадженнях країн Західної Європи велику питому вагу став займати Дельбарестіваль (Delbarestivate), торгова назва—Делькорф (DeJcorf), виведений 1956 року у Франції за схрещування сортів Старк Джонграймз (Stark Jonqrimes) і Голден Делішес.
Дерева середньорослі, у молодому віці — сильнорослі, після вступу в плодоношення ріст трохи слабшає. Крона широкопірамідальна, середньозагущена. Уражуваність паршею та борошнистою росою незначна, сильніша — опіком.
Цвіте сорт рано, дуже рясно. Диплоїд, добрий запилювач для багатьох сортів. Для нього ж кращими запилювачами є сорти Алкмене, Джеймс Грів, Діскавері та Елстар. За даними Д. Кручинської (1998), у плодоношення Дельбарестіваль вступає рано. Плодоносить щедро. Однак дерева старшого віку схильні до перевантаження та періодичності плодоношення. Сорт потребує проріджування зав'язі та омолоджувального обрізування.
Плоди вище середнього розміру (150—180 г), одномірні, видовжено-циліндричні, жовті, з червоно-оранжевим мармурово-смугастим рум'янком на більшій частині поверхні. М'якуш світло-жовтий, ніжний, соковитий, ламкий, відмінного гармонійного кисло-солодкого смаку. Достигають плоди неодночасно, тому бажане дво, триразове збирання. Знімна стиглість настає наприкінці серпня — на початку вересня. Яблука, перетримані на дереві, легко осипаються. У холодильнику зберігаються близько 3,5 місяця. Транспортабельність висока.
В Україні Дельбарестіваль почали вивчати недавно. Перші результати показують, що він перспективний для широкого випробування в Лісостепу та Степу країни і в майбутньому може поповнити групу сортів пізньолітнього строку достигання.
Сорт генетично нестабільний. Це дало можливість садівникам деяких країн (Франція, Голландія, Бельгія, Німеччина) відібрати його клони, що відрізняються від вихідного сорту насамперед яскравішим покривним забарвленням плодів.

Джонаголд — сорт американської селекції. Виведений у 1943 році від схрещування сортів Джонатан і Голден Делішес. З початку 70-х років проходить первинне, а з середини 80-х — широке виробниче випробування у насадженнях наукових установ Лісостепу та Степу України. На південному Поліссі випробовується переважно на морозостійких скелетоутворювачах.
Дерево сильноросле, з широкоовальною кроною в молодому віці та кулястою (середньазагущеною) у період повного плодоношення. Скелетні гілки відходять від стовбура під широким кутом. Пробуджуваність бруньок вища за середню, пагоноутворювальна здатність середня. Плодоносить на кільчатках, плодових прутиках та однорічному прирості.
Зимостійкість нижча за середню. Стійкість до парші середня, до борошнистої роси — низька.
Цвіте у середні строки. Триплоїд. Зав'язування плодів від вільного запилення — 9—21%. Кращі запилювачі: Айдаред, Глостер, Джонатан, Ельстар, Кокс Оранж Пепін, Чемпіон.
Швидкоплідний, у плодоношення вступає на третій рік після садіння. В умовах Київщини врожайність 5—7-річних дерев становить 10—15 кг, 10—12-річних —40—55 кг плодів.
Плоди більші за середній розмір і великі (170—220 г), одномірні, округлі, зеленувато-жовті, з оранжево-червоним розмито-смугастим досить яскравим рум'янком на 2/3 поверхні. Шкірочка середньої товщини, щільна, еластична, гладенька, блискуча. М'якуш жовтий, щільний, соковитий, відмінного, дуже гармонійного кисло-солодкого смаку (4,6 бала).
Знімна стиглість настає наприкінці вересня, споживча — у січні. У сховищі плоди зберігаються до січня—лютого, в холодильнику — до квітня. Транспортабельність висока. Використовують свіжими та на виготовлення марочних соків, сухих порошків.

Период созревания: 3-я декада сентября. Фрукт: среднего размера, конически-ломаной или конически-округлой формы, с гладкой поверхностью. Кожица нежная, гладкая, блестящая, слегка маслянистая, с зеленовато-желтым фоном, покрытым красным слоем с более темными полосами, который занимает 50-65% поверхности зрелого плода. Мякоть бело-желтого или кремово-желтого цвета, консистентная, нежная, сочная, кисло-сладкая, с очень приятным вкусом и выраженным ароматом. Фрукты устойчивы к внешнему воздействию и транспортировке. Хранятся 145-165 дней, употребляются в свежем виде, могут использоваться и для переработки. Преждевременная уборка фруктов ведет к значительному уменьшению срока хранения вследствие подверженности кожицы заболеванию, выражающемуся в появлении темных пятен на кожуре, которые в годы с обильными дождями могут появиться на фруктах даже на дереве.

Диана — зимний сорт. Получен в Мичуринске. Деревья урожайные, плоды крупные, округлые и плоско-округлые, при съеме — зеленой окраски, при хранении — желтовато-зеленой, имеют небольшой румянец. Мякоть сочная, сладко-кислая, хорошего вкуса. Лежкость плодов удовлетворительная.

Добрый крестьянин — старинный отечественный зимний сорт. Деревья засухоустойчивые, поздно вступают в плодоношение (на 10—12-й год). Плоды среднего размера, светло-зеленой окраски, хорошего вкуса, отличаются длительностью хранения.

Опылители: Кальвиль снежный, Ренет золотой курский, Антоновка обыкновенная.

Плоды крупные(масса 150 г. - 200 г.) ,округлые, слегка приплюснутые, с ярко - красными, почти сплошным румянцем, на котором просматриваются более темные полосы. Окраска золотисто-желтая. Мякоть кремовая, сочная, грубоватая, хорошего вкуса. Хранятся до февраля.

Сорт выведен в Украинском НИИ садоводства. Дерево среднерослое, с округлой кроной. Зимостойкость высокая, устойчив против грибных болезней. Урожайность высокая и регулярная. Плоды вышесреднего размера, желтые, с ярко-красным румянцем. Мякоть плотная, сочная, кисло-сладкая на вкус, с ароматом. Плоды снимают в сентябре. Сохраняются они до апреля.

Сорт выведен на Краснокутской. опытной станции садоводства Харьковской области. Дерево низкорослое, с шаровидной кроной, зимостойкое, слабо поражается паршой. В пору плодоношения вступает на 4-5-и гор. Тип плодоношения смешанный, закладывает плодовые почки даже на (1 – 2 летнем приросте). Плодоношение регулярное. Урожайность высокая (120-200 кг со взрослого дерева). Плоды снимают в конце сентября - начале октября. Хранятся до мая, сохраняя вкус, окраску и хороший внешний вид.

Сорт выведен в Украинском НИИ садоводства от скрещивания сортов Бабушкино и Джонатан. Дерево сильнорослое с раскидистой густо облиственной кроной. Устойчиво к грибным болезням. Зимостойкость высокая. В пору плодоношения на слаборослых подвоях вступает на 4-5-й год, на семенных - на 5-6-й год. Урожайность высокая и при хорошей агротехнике ежегодная. Плоды средней величины и крупные (150-170 г), плосковатоокруглые, с неглубокими крупными ребрами. Плоды хорошо сохраняются до мая, не поражаясь пятнистостью, присущей плодам Джонатан.